Щоб вологість і температура зерна, що зберігається, була в нормі

Збір зернової продукції з гектар полів має сезонний характер і в засіках має бути запасено достатньо зерна, щоб не було зриву поставок на внутрішній ринок для виробництва хлібо-білкових, макаронних, кондитерських виробів, годівлі худоби та птиці у міжсезоння.
І збереження зерна по всьому ланцюжку поставок – від комбайна, зерновозів до місць зберігання відіграє першорядне значення та пов'язане з культурою виробництва, технологіями, якістю навчання персоналу та використанням переносного чи стаціонарного лабораторного обладнання.
Цифри зовсім не тішать – при транспортуванні та заощадженні втрачається від 5 до 25 % зернових культур, а в гіршому випадку, це стосується низькорозвинених країн: до половини врожаю, що тяжким тягарем лягає на собівартість та фінансові показники компаній.
У розвинених країнах втрати становлять поки що недосяжні для нас показники 1-2%. Є до чого прагнути.

Втрати зерна складаються з:

• натуральним чином зіпсоване зерно: проросле, згнило або навіть згоріле в прямому розумінні;
• зниження у класі, наприклад до рівня фуражного зі значно нижчою вартістю.

Основна причина такої плачевної ситуації – поганий рівень розвитку матеріально-технічної бази зерновиробників, застаріле обладнання лабораторій елеваторів щодо аналізу якості зерна, прорахунки відповідальних осіб зерносховищ.

Докладно про причини зернових втрат

Основних факторів, що впливають на збереження зернових, два: механічні та біологічні.

Крім того, слід враховувати природне зменшення зерна, яке нормується.

Але при застосуванні сучасних видів обладнання для зернової промисловості, приладів для лабораторної та експрес-аналітики якості зерна можна наблизитися до світових стандартів.

“Дихання” зерна

У разі підвищення вологості або температури зерна, якщо грамотно застосовуються методи контролю цифровими термощупами, зводиться до мінімуму ймовірність самозігрівання та активізація діяльності мікроорганізмів та комах.
Причому відіграє роль кожний відсоток підвищеної вологості.

1. При показнику 14-15% значно збільшується інтенсивність дихання та втрати сухої речовини, насамперед цінної клейковини та зерно дихає в 2-3 рази інтенсивніше, ніж при 13%.
2. Якщо ж вологість досягне 17%, наприклад, при збиранні під час дощу, недостатньому вентилюванні зерновими аераторами, то інтенсивність дихання зростає вже в 25 разів !
3. Якщо говорити про конкретні культури, то у подібних за органолептичними показниками ячменю, жита, пшениці максимум дихання припадає на температурний інтервал 50-55 °С.

Відповідно зростання інтенсивності дихальних процесів у зерні залежить і від вологості та температури. Більше того, ці 2 показники взаємопов'язані. У вологому зерні через діяльність мікроорганізмів у структурі зерновок починаються хімічні процеси та екзотермічні реакції викликають виділення тепла.

Причому при вимірі температури в елеваторі - термоштангами або термопідвісками, що входять до складу сучасних засобів термометрії, необхідно відстежувати нагрівання в кожному умовному квадраті, поділивши всю площу на ділянки, щоб температура не досягла критичного рівня.
Крім вологості та температури зернової маси, впливають і показники мікроклімату всередині приміщення та для більшості сільгоспкультур, граничний показник відносної вологості повітря становить 75%, що потребує постійного контролю.

І при кожному збільшенні на 5% якість зерна різко погіршується.

Ще більш вимогливі до умов зберігання, олійні культури порівняно із зерновими, для яких критична вологість, вимірюється відкаліброваними вологомірами ще нижче через те, що в соняшнику, сої та ін., порівняно із зерном, підвищений рівень ліпідів – гідрофобних компонентів, що не зв'язують вологу.
Зазначимо, що з погляду витрат – людських та енергетичних, суха зернова маса стабільно зберігається та потребує меншої уваги. А ось при значенні вологості вже в 14,5% різко зростає можливість самозігрівання зерна.

Проблеми з силосом

Персонал елеватора, який має працювати єдиною командою зі спеціалістами зернової лабораторії, зобов'язаний враховувати навіть такі нюанси, як розташування силосу.
Сонячна сторона нагрівається відчутно більше і поступово, і за час, який залежить від кількості зерна, що зберігається, температура, як і розподілу вологи стануть не рівномірними по всій масі.
Якщо співробітники не досвідчені і не візьмуть до уваги цей момент, то навіть при дотриманні правила відбору зернових зразків, усереднений показник вологості, який визначається в стаціонарних умовах термогравіметричним методом, не достовірно характеризуватиме розподіл вологи - показники в холодних та теплих ділянках зерносховища різняться.
Ще один момент, пов'язаний із справністю конструкції силосу.
Якщо в стіні буде хоча б невеликий отвір, то повідомлення із зовнішньою атмосферою призведе до того, що волога безперервно надходить усередину, спотворюючи внутрішній мікроклімат і причину того, що вологість зерна підвищується, не допоможуть встановити ні вологоміри зерна, ні досвідчені фахівці, якщо періодично не контролювати технічний стан зернового силосу.
Це мабуть найаварійніша ситуація, про що красномовно свідчать цифри.

1. За перші 24 години прилеглі до пошкодженої стіни зернівки активно поглинають вологу з повітря, що призводить до зволоження майже на 5% (!). Інтенсивність дихання, як ми вже сказали, зростає в 10-20 разів.
2. Далі здатність вбирати вологу природно скорочується, але не зникає зовсім. Зерна набрякають і за 14 днів показник вологості збільшується ще на 1,5-2%. Через короткий час, якщо зробити аналіз приладом визначення числа падіння, з'ясується, що зерно стало пророслим, навіть без видимих візуальних орієнтирів.
3. Активно розвиваються плісняві гриби, що утворюють мікотоксини.

В результаті: практично 100% ймовірність самозігрівання при температурі до 60 °С, схожість зменшується на 20-25%, втрати сухих речовин зростають у десятки разів.

Починаються незворотні процеси, які при своєчасному виявленні можна локалізувати, поки вони не торкнулися всього зернового насипу.
У зв'язку з цим зростають вимоги не лише до кваліфікації працівників, які мають проходити своєчасну перепідготовку, відвідувати профільні семінари, де своїми знаннями діляться досвідчені спікери – представники сертифікованих лабораторій.