Ворог зернових культур – фузаріоз

Надзвичайно тепла зима в Україні призвела до активного відновлення вегетаційних процесів озимої пшениці та інших зернових культур з відповідним збільшенням біомаси. З іншого боку, це збільшило ризики активізації мікроорганізмів, що заражають зернівки.
На збільшення кількості хвороботворних грибів також вплинуло внесення азотних добрив у несприятливих умовах. Як наслідок – зменшилася опірність до негативного впливу патогенних мікробів.

Небезпечний для зерна фузаріоз знижує врожай

Плюс до цього нестійкі погодні умови, зокрема, температурні коливання з великою амплітудою у травні-червні виступили додатковим каталізатором розвитку зернових хвороб. А опади, що пройшли в момент цвітіння до початку дозрівання, призвели до розвитку небезпечної хвороби - фузаріозу, що надає серйозний вплив на якість розвитку колосу і в цілому на врожай зерна.

Якщо зерно планується використовувати як посівний матеріал, то його східність різко знижується, гинуть сходи, а рослини послаблюються.

Мітотоксини завдають значної економічної шкоди сільському господарству. Причому йдеться як про прямі втрати (зниження харчової цінності вироблених із зернових продуктів харчування), так і про вимушені витрати, пов'язані з системою контролю та організацією заходів щодо детоксикації забруднених продуктів.
Страждає і тваринницька галузь, коли велика рогата худоба споживає заражені мікроскопічними грибками корми, що призводить до порушень травної системи та шлунково-кишкового тракту.

Крім цього, класичний лабораторний аналіз або за допомогою NIR аналізатора зерна показує:

1. Змінюються специфічні властивості білкового комплексу.
2. Інтенсивно розпадаються вуглеводи.
3. Втрачається волога.
4. Накопичуються вільні амінокислоти.
5. Знижується якість та кількість клейковини.
6. При цьому зростає питома вага клітковини.
7. Зменшується кількість вітамінів та якість біологічно активних речовин.

Симптоми зараження та розвитку

Найчастіший шлях зараження зерен пшениці зазначеним захворюванням - інфікування в період цвітіння.

Каналами поширення виступають виступаючі пильовики (елемент тичинки, що фіксується на тичинковій нитці). Перші ознаки спостерігаються поблизу основи колоскових лусочок – формуються рідкі, за кольором бурі плями. Характерною рисою проблеми, що насувається, є прискорене дозрівання деяких колосків, які явно відрізняються білим забарвленням на тлі інших нормальних, зеленіючих, незрілих.
В окремих випадках, збудник може потрапити в колоски разом з краплями минулого дощу або ранкової роси - вже після піку цвітіння.
В останньому варіанті має місце інший вид зараження (Fusarium graminearum), що призводить до розвитку мітотоксинів, але без зовнішніх ознак, як у зерні, так і на самому колосі. Також, при затяжних дощах, колосся може постраждати від сапрофітних грибів, що призводить до чорноти.

В цілому, мікроскопічні гриби поширені буквально скрізь: у ґрунті, воді, повітрі, на складах і т.д.).

Зараження колосків завжди викликає ураження зерен на ньому.

Ознаки інфікування:

• втрата блиску;
• біла, схожа на крейду, поверхню;
• ендосперм є пухким і крихким;
• глибока борозенка втиснута з ознаками зморшкуватості;
• аналіз на лабораторному обладнанні показує, що зародок стає нежиттєздатним. Це помітно за темним кольором на зрізі, зробленому медичним скальпелем.

Зерно, заражене фузаріозом, на ранньому етапі (цвітіння), може бути відсіяне під час сортування.
На пізніх етапах ідентифікувати пошкоджені зерна стає складніше, оскільки за візуальними ознаками вони майже не відрізняються від здорових. Однак у вологому середовищі через пару днів починає проявлятися грибковий наліт.

У цілому нині контроль вологості як для уражених, але й здорових зерен має першорядне значення.
Щодо хворого зерна, що постраждало від фузаріозу, при зберіганні в зерносховищах або на токах, активний розвиток захворювання починається з 18% вологості. Ознакою є склеювання зернової маси у досить тверді грудочки.

Небезпека полягає у швидкому поширенні по всій партії, навіть якщо спочатку в результаті ретельного сортування, кількість прихованих від візуального контролю заражених зерен є мінімальною. Серед засобів протидії слід відзначити використання фунгіцидів під час цвітіння пшениці, коли культури не здатні протистояти зерновій інфекції.