Проблема міського шуму та шляхи вирішення

Напевно, кожен ставав хоч раз свідком, коли повз мчав мотоцикліст з таким шумом, від якого закладає вуха, спрацьовує сигналізація в автомобілів, припаркованих на узбіччі. А господареві двоколісної машини добре – тим голосніше, тим крутіше.
Така картина спостерігається і вдень, і вночі, коли громадяни – і дорослі, і діти відпочивають і хочуть у тиші набратися сили.

Це типовий шумовий егоїзм, коли ігнорується думка оточуючих. Законодавство, щоб поставити егоїстів на місце, існує і основні документи, що дозволяють законно боротися з підвищеним рівнем шуму і для фіксації традиційно необхідно використовувати шумомір, тільки повірений і відкалібрований, щоб адвокати мали менше варіантів оскаржити штраф, накладений на порушника тиші.

Звідси висновок: гучні звуки – це не лише поганий технічний стан транспортних засобів – там якраз усе може бути нормально.

Просто спеціально забирається глушник, щоб забезпечити оглушливий у прямому та переносному сенсі ефект.

Приклад боротьби з шумом у Бельгії

Незважаючи на те, що здавалося б столиця Євросоюзу повинна бути еталоном для інших не тільки міст, а й країн, але в Брюселлі проблеми ті самі, що й, наприклад, у Києві, коли тільки наглухо зачинені вікна послаблюють рев моторів байкерів.

Хоча є й інші джерела шуму:

1. Лайнери, що злітають. Хоча в деяких аеропортах введено правило, що при наборі висоти, якщо літак років пролітає над житловими районами, пілот, що керує судном, прибирає тимчасово тягу з максимуму, щоб жителі не так страждали від реактивних децибелів.
2. Відкриті вікна, через які чути крики футбольних уболівальників, а також п'яні компанії, що гуляють.
3. Працююча будівельна техніка, забивання паль, сміттєвози, що вивалюють сміття з контейнерів у кузов.

Від мешканців регулярно надходять скарги до поліції, оскільки доводиться прокидатися серед ночі, виникає стан тривожності, стресу, розбитості, що не сприяє продуктивності, а у дітей знижується успішність.

Згідно зі статистикою ВООЗ:

Причому до такого відноситься рівень шуму вище 55 Дб.
Довгострокові наслідки тривожні: це не лише порушення сну, а й ослаблення слуху з роками, хвороби серцево-судинної системи.
За приклад успішної та досить радикальної боротьби можна взяти досвід іншого бельгійського міста – Гента.
Влада вирішила забезпечити спокій громадянам як мінімум з погляду зменшення шуму від автомобілів. Якщо шумомір підтвердить, що перевищуються допустимі нормативи в межах міста, то поліція конфіскує транспортний засіб. Причому це не просто штрафмайданчик, звідки авто можна забрати за годину.

• Конфіскація відбувається щонайменше на три доби !
• Звичайно, всі витрати на транспортування та оплату стоянки оплачує водій – порушник тиші.

Інший спосіб – зниження швидкості руху. З урахуванням світлофорів все одно відчутного виграшу у швидкості не вийде. Тільки розігнався - доведеться гальмувати.

Хоча справа не лише в автомобілях та містах – шумове забруднення присутнє і на залізниці, від чого страждають не лише жителі навколишніх населених пунктів, а й жива природа.

Питання з контролем шуму в Україні

Але якщо бельгійські водії визнають свою провоту і після сплати штрафи намагаються їздити тихіше (тут йдеться можна сказати про культуру тихого водіння, що загалом корелює з загальним рівнем культури), то в країнах колишнього СРСР із реєстрацією шуму виникають проблеми, на що звертають увагу експерти.
Автомобілів та мотоциклів з тюнінговим вихлопом вистачає і у нас і схоже, що їхні водії почуваються безкарно.

Чому? Питання з доказами провини.
Як бути з автомобілями – "старичками", які колесять нашими дорогами і з якими нічого не можна зробити, якщо вони спочатку зроблені так, що рівень шуму зменшити технічно не можна?
Як фіксувати факт порушення? Зрозуміло, що потрібно ідентифікувати авто, розпізнати номер і "прив'язати" порушника до шуму, який генерує саме його авто. І тут нюанси: