Індійська сажка пшениці – симптоми, виявлення та наслідки

Індійська сажня пшениці була вперше виявлена в Індії, в 1931 році і в даний момент це захворювання пшениці (а також жита, тритикале) поширене в ряді регіонів Південної та Південно-Західної Азії, Мексики, США та Південної Африки.
Також хвороба може вражати деякі види трав.

Незважаючи на те, що згідно з наказом від 29.11.2006 р № 716 “Про затвердження порядку регульованих шкідливих організмів” із внесеними вимірами, сажка включена до списку карантинних організмів, яких немає в Україні, існує ймовірність акліматизації та подальшого поширення збудника.

Про індійську сажку пшениці

Симптоми

Збудник Tilletia indica Mitra вражає колос, зерна заражаються грибком через зародкове закінчення ядра. Грибок далі проникає у оплодник. Внаслідок чого утворюється коричнево-чорна маса. Збудника видає неприємний, смердючий запах, схожий на запах гнилої риби. Не все насіння та колоски можуть бути заражені. Тому хвороба не завжди просто виявити в польових умовах, оскільки колоски з інфікованими зернами не відрізняються на вигляд від здорових.

При цьому зародок зерна руйнується не завжди і навіть уражене насіння має схожість і може проростати.
У період наливання та дозрівання зерна, міцелій гриба розвивається під покривними тканинами, з наступним розпадом на суперечки. Причому особливістю збудника сажки є те, що хвороба може себе не проявити в перший рік.
Теліоспори проростають у землі, до періоду цвітіння. Оптимальними умовами для зараження головнею колосків пшениці є температура 7-20 °С, висока вологість повітря, що у свою чергу спостерігається в дощові сезони, коли хмарність чергується з короткостроковими дощами.
Боротьба зі збудником ускладнюється високою живучістю грибка. Якщо настають несприятливі умови, гриб може зберігатися у ґрунті до 4-х років.

Наслідки

Коли сажка виявлена ​​після збирання врожаю, тоді доводиться вживати екстрених заходів, щоб по-перше, не втратити партію зерна зі якістю, що знизилася, а по-друге, не допустити подальшого поширення.
Головня призводить до таких негативних факторів:

• зменшення довжини колосу, зерен у ньому, а також зменшення маси кожної зернівки;
• продуктивність знижується до 20%;
• аномально карликові сходи;
• зменшуються хлібопекарські властивості борошна, товарний вид зерна, органо-лептичні та біохімічні показники, виявлені під час лабораторного аналізу на обладнання для зернової лабораторії. Зокрема, відзначається зниження кількості цукру, крохмалю, білка амінокислоти - лізину;
• зерно буде переведено до розряду товарного, що спричинить зменшення ціни з відповідними фінансовими втратами агровиробників.

Джерела зараження

Зараження може статися шляхом завезення продовольчого, фуражного зерна, а також насіннєвого матеріалу. У природних умовах локальне поширення може бути викликане потоками вітру, що розносить спори, а також тварин і птахами.
Також грибки можуть зберігатись на елементах елеваторів, деталях сільськогосподарської техніки, обладнання, інвентарю. Крім того, перенесення відбувається з коренеплодами, комбікормом, продуктами помелу, частинками зараженого ґрунту, тканини мішків, господарських сумок, контейнерів.

Виявлення

Зразки зерен і насіння перевіряються в ході фітосанітарного контролю візуально неозброєним оком щодо наявності джерел поразки (теліоспор). Також використовується збільшувальна техніка – лупи, лабораторний мікроскоп (10–40-кратне збільшення) із застосуванням предметного скла.

Щоб полегшити візуалізацію симптомів, ядра можна замочувати в 0,2% NaOH на 24 години при 20 °C, що знебарвлює ендосперм і добре відокремлює почорнілі інфекції. Цей процес особливо важливо проводити для хімічно оброблених партій насіння, де кольорові барвники можуть приховувати тіліоспори.
Наступним кроком може бути виділення грибка шляхом прямої полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Фітосанітарні заходи

1. Заборона завезення ураженого насіннєвого матеріалу з країн, де виявлено вогнище збудника сажки.
2. Ретельний аналіз якості зерна, що ввозиться, та карантинний огляд.
3. Управління насіння фунгіцидами.
4. У полі – обстеження посівів у період збирання врожаю та обмолоту.
5. Дотримання вимог сівозміни. На окремих ділянках не сіяти пшеницю протягом 4-5 років.
6. Посів насіння в грунт вологістю не нижче 60-70%
7. Знищення рослинних залишків (стебел, соломи), бур'янів.