Про водяні лабораторні бані - пристрій та як вибрати

Для активізації реакцій, підігріву розчинів, реактивів, медичних препаратів або води з дистилятора, найчастіше використовуються популярні та представлені в широкому асортименті від виробників водяні лабораторні бані.

Також водяна лабораторна баня може виконувати роль рідинного термостата, коли потрібна підтримка стабільної температури вмісту всередині посуду протягом тривалого часу.

Пристрій та різновиди водяних лабораторних бань

З саморобними хитрими банями кожна господиня стикається і в побуті, коли необхідно підігріти продукти, як правило, рідкі, наприклад молоко. У каструлю наливається вода, а вже в неї можна помістити склянку.

Тепло передається спочатку стінкам посуду, як правило, скляному, а в свою чергу скло нагріває рідину.

Конструкція

1. Корпус.
2. Вбудована робоча ємність із полірованої нержавіючої сталі. Тут знаходиться теплоносій.
3. ТЕН.
4. Цифровий датчик температури.
5. Блок управління.
6. Перемішувальний елемент (не у всіх пристроях).
7. Кришка.

Слід зазначити, що баня входить до складу деяких видів лабораторного обладнання, наприклад приладу визначення числа падіння – одного з ключових параметрів якості зернових культур.
З метою уникнення втрат тепла, безпеки персоналу лабораторії, гаряча камера відокремлена від корпусних деталей ізолюючим кожухом. Це необхідно з наступних причин:

• щоб не перегрілася вбудована електроніка та органи індикації;
• безпека для персоналу, щоб не було опіків;
• зменшити витрати електрики. Якщо тепло постійно втрачатиметься, від мережі буде відбиратися додаткова потужність для підтримки необхідного температурного режиму водяної лабораторної бані, що негативно позначиться як на терміні служби, так і на собівартості досліджень.

Крім останнього пункту зазначимо, що водяні бані для лабораторій забезпечуються кришками з набором концентричних кілець.
Оскільки навіть якщо теплоізоляція корпусу на високому рівні, тепло йде переважно, коли завантажується посуд: колби, склянки, пробірки, циліндри, що виступають за поверхню приладу.

Щоб температура теплоносія була рівномірною по всьому об'єму, у нижній частині корпусу може вбудовуватися мішалка, хоча в простих лабораторних водяних банях перемішування здійснюється за рахунок конвекційних потоків.

За рахунок цього вдається досягти вражаюче малого відхилення температури від заданої величини ±0,5℃.
Також може бути вбудований таймер, що звільняє робочий час співробітників.
Крім одиничних екземплярів посуду, в комплект постачання бані водяної може бути включений лабораторний штатив для розміщення пробірок і бутірометрів, які використовуються при проведенні класичного аналізу молока на жирність, для чого перед центрифугуванням їх необхідно підігріти.
Кількість тари та її розмір, наприклад висота колби або склянки визначається в першу чергу розмірами нагрівальної ємності. Ця величина часто закодована у назві. Наприклад, модель ВБ-10 має ємність камери 10 літрів.

3 параметри для вибору

1. Кількість місць для приміщення посуду. 1,2, 4 или 6.

   Не завжди що більше, то краще. Все залежить від завантаження лабораторії, специфіки проведених досліджень, і не слід забувати, що чим більше посадкових місць, тим вища ціна.
   Якщо ж використовується штатив, а пробірки за визначенням вузькі, то одне гніздо може бути поміщено і 10 і 20 пробірок.

2. Об'єм камери. Від 4 до 45 літрів.

   Як бачимо цифри різняться на порядок.

3. Температурний діапазон.

   А це показник пов'язаний із видом рідкого теплоносія. Якщо це вода, то вище за температуру кипіння – близько 100℃, нічого нагріти не можна.

Відзначимо рідко застосовувані і майже екзотичні різновиди водяних бань: масляна, де верхній поріг досягає +250°С, і піщана на основі кварцового піску, де температура може наближатися до +400°С - досить висока температура для більшості лабораторій, але може бути затребувана в хімічної, будівельної та інших галузей промисловості.